Як «гинуть» вікна?

Як «гинуть» вікна?

Вікна – скло, рами, підвіконня, відливи, найбільш схильні до різних травм у процесі будівництва та ремонту.

Є кілька етапів, коли з'являються подряпини на склі – при виробництві листового скла (в Гості навіть є вказівки за кількістю подряпин на лист), при перевезенні, при виробництві склопакета, при перевезенні віконної конструкції, при монтажі. Вже на цих етапах, абсолютно нові склопакети, можуть виявитися добряче подряпані, але цього не видно сліди від пальців, наклейки, пил, заважають оглянути скло як слід.

Набагато більше подряпин відбувається на наступному етапі ремонту та оздоблення, особливо, коли мова йде про штукатурки, шпаклівки грубими сумішами (і там і там є пісок), при демонтажі старих укосів, при фасадних роботах – пісок і дрібні камінчики – це надзвичайний абразив, а «нормальним» поривом тих, хто вымазывает вікна, є взяти ганчірку, а ще гірше – губку, і відтерти. Як результат – подряпини. Практично на всіх шибках вони є, під шаром пилу, будь, їх погано видно або не видно зовсім, на чистому склі, в косих променях світла, вони виблискують гранями діамантів.

Окрема тема – зварювання та окалина від болгарки. Я не знаю чому, але болгарщики і зварювальники не беруть на облік скло як таке. Мінімум на 15% об'єктів перебувають скла, побиті окалиною.

Наступний кандидат на псування скла – звичайна дощова вода і домішки, що потрапляють в неї. Справа в тому, що розчинені у воді солі залишають на склі стійкий наліт, подібний до того, що формується на санфаянсе або в акваріумі на стику мокрій і сухій частині. Видалення такого нальоту, за своєю суттю – не мити, а реставраційна процедура, вартість якої набагато вища за вартість звичайного миття, а ефективність залежить від ряду другорядних факторів. Найбільш актуальна ця проблема в місцях куди довго світить сонце, потрапляє вода, що стікає зі стін, або бризки, що відлітають від землі (вікна в приямках), але і на звичайних вікнах які тривалий час не милися таке теж буває.

Якщо додати до цього, що в 20% випадків всередині склопакетів виявляються сліди від ганчірки, пил і т. п. виникає ситуація, що вікна, до склопакетів яких немає питань зовсім – швидше виняток, ніж правило. Правда, велика частина цих проблем, видно тільки на свежепомытом вікні при певній підсвічуванню.

Так, при миття теж можуть виникати подряпини – це результат помилок. Як правило, такі помилки виникають саме там, де на склі присутня цементний розчин або подібні забруднення. Якщо вікно миє мало-мальськи навчена людина, нормальним інвентарем, такого роду помилки зведені до мінімуму.

Натомість, уникнути цієї проблеми зі склом дуже легко – достатньо помити вікно відразу після монтажу і прийняти його при косому освітленні, а перед початком будь-яких робіт, самі скла закрити щільним захисним матеріалом з м'якою, з боку скла, прокладкою. З боку вулиці, навіть якщо у вас тільки йде ремонт, вікно потрібно помити два рази в рік.

Скло – пів справи, є ще рами і підвіконня. На останньому об'єкті, вони виявилися поламані – просто виламані шматки конструкції профілю. Відбувається таке, при некоректній установці лісів або переміщення важких та габаритних предметів, падіння вантажів. Такі ситуації, звичайно – з ряду геть, а ось більш часті проблеми: не вчасно знята транспортна стрічка (вона зроблена з поліетилену) яка «прикипає» на сонці до поверхні і видаляється дуже складно, не вчасно знята стрічка малярна – теж прикипає (її належить знімати через кілька днів після наклеювання і відразу якщо вона сильно намокав чи нагрівалася), фарбування рам, попадання на рами і висихання там будівельних сумішей.

Все перераховане відносно просто переживає білий гладкий ПВХ профіль, просто ускладнюється його миття, де-то збивається глянець, при такій миття, де виникають подряпини, помітити які можливо тільки впритул розглядаючи поверхню під особливими кутами. А от всі інші типи профілю, зазначеними вище способами, псуються з великою часткою ймовірності.
Приміром, ламіноване, ПВХ має дрібнопористу поверхню, і забилася туди фарба вимивається тільки певними розчинниками при значному механічному впливі, чи варто говорити, що бувають випадки, коли такий вплив не витримує сама плівка? Порошкове фарбування металопрофілів веде себе ще гірше, а алюміній в розсувних системах і зовсім вступає в хімічну реакцію з деякими будівельними сумішами.
Уникнути неприємностей з рамами можна тільки своєчасно оновлюючи захист у вигляді малярської стрічки і проводячи ретельну очистку, після кожного етапу. На жаль, регулярною практикою є інший підхід – коли на вікнах намагаються зберегти до кінця ремонту транспортувальні плівку.

Особливо важливо якісно захищати і своєчасно вимивати ділянки в районі петель на рухомий стулці, так як при фінішній миття, коли там навален шар штукатурки, ці зони дуже складно миються і велика ймовірність відмити зайве і на укосі. Щоб уникнути зайвих проблем, сам монтаж укосу потрібно робити не на віконний профіль, а заводячи лист гіпсокартону або шар штукатурки під край віконного профілю, тоді, між петлею і укосом залишається більше місця і простіше виконуються всі операції – шпаклівка, фарбування, миття.

В загальних рисах все теж стосується і пластикових підвіконь, особливо гладких, транспортувальна плівка їх добре захищає, але, через якийсь час, може виявитися серйозною проблемою. Якщо на плівці, що захищає підвіконня, є малюнок, після декількох років ремонту, при її знятті, може з'ясуватися, що підвіконня нерівномірно вигорів і на ньому добре читається логотип виробника.

Крім того, підвіконня частенько дряпаються при монтажі, шпаклювання та фарбування укосів. Головним чином – при шліфуванні шпаклівки в зоні примикання укосу до підвіконня. При роботі з верхнім укосом, всі, кому не лінь, намагаються встати ногами на підвіконня. Туди ж, регулярно, ставляться чашки і чайники, банки і склянки, все це теж призводить до нерівномірного затінення підвіконня і підвищує ризик появи «незрозумілих» плям.

Якщо говорити про те, як правильно поступати з підвіконнями, то після монтажу я б рекомендував, не знімаючи транспортувальної плівки, закрити його щільним непрозорих для світла матеріалом, наприклад, ДВП, закріплюючи його до транспортувальної плівці за допомогою двостороннього скотча і залишаючи технологічний зазор в місцях примикання до відкосів і щільно його проклеевая малярською стрічкою. Малярну стрічку, час від часу потрібно міняти.

Автор Максим Тарасов